Похід на Боржаву і Шипіт

 

Все почалося за тиждень до виїзду. Стандартна ситуація чотири вихідних і всі рвуться в гори. Кожен вечір за пивом обговорення дрібниць, а нащо треба, гори поміняють все в всою сторону… Мали виїзджати восьмеро, поїхало четверо. Тільки в Максиміліана серйозна причина, не доїзджає з Києва, решті… оголошую ганьбу…

Учасники:

 Bjorn – гуру, був хєр знати де, хєр знає з ким, всюди був.

Свєта, його жінка, перебула в горах, дощові тижневі Горгани, і це вже не мало! Була замічена в дрібних вилазках...

Ігорко, починаючий турист, якого переводять з статусу матрасів.

SATYR – до гуру ще далеко, але від скромності не помре...

 

Збір стандартний, магазин, намає одного намету, спальніка, і ще купа різних речей. Закінчується пивом і підйомом в 05 00. Після дуже конкретного недосипу ловим транспорт на Львів. Потім Мукачівська електричка. В вагоні переважеють туристи, гірські велосипеди, рюкзаки, п’янка, веселі жарти направо і наліво... Хтось умудряється притарабанити ящик пива з вагону-бару... Дорога проходить незамітно. Проїхали Стрий, всі серйознішають. Після першого тунелю люди починають збиратися! Долина Опору, зупинка за зупинкою і потяг порожніє. Воловецький перевал, тунель ( найдовший, засікав 2.хв. 15с.) і ще два маленьких, серпантин для поїзда, клас, Скотарське, повна готовність і ми виходимо у Воловці!

Вийшли, останні закупи.

Хліб – карпатський, не рівняється.

Вінстон за 2.70!!!! Бачили таке?

Окрему оду треба присяти закарпатському вину. Пробуйте, дегустуйте, купуйте, не бійтеся нести з собою, in vina veritas (вибачте за помилки).

Вихід. Дорога веде по наїздженій тракторній трасі. Вище села відкриваються чудові краєвиди. Видно: Фігуру, Томнатик, Плай і головне, з другого боку долини Пікуй. В народі кажуть: хто не бачив пікуя, той не бачив ні…чого.  Дякуючи вину, часті привали… Досить швидко, заходимо в ліс. ----- Виходимо злісу- полонина і ривок на Плай! На вершині холодно, зміна одягу, короткий перекус, оп’яттидесятиграмлювання, і бігом далі. Траверсуєм хребет, з правого боку при виході на Високий Верх, набираєм води і до ночівлі. Спускаємся до колиби – наша ночівля.

-         Вуйку пастух слава Ісу, можна переночувати

-         Кивок головою

Тільки впали, ще не віддихалися, підходить «козойоб», як ми їх величали, і вимагає пляшку горілки. Я йому сказав шо за ті гроші я можу .@.. його,  його сестру і братову і всю родину на селі. Після недовгого торгу зійшлися на чекушці. Дурак, замість того щоб, бухати з нами цілу ніч і співати, дістав свою чекушку і попизйшов. Обісцяв сказати де дрова:

-         О, там де ліс...?

      Знайшли і дрова і свіжу джерельну водичку. Зварили вечерю, поїли, попили, співаєм. Тут приперається ДВА «козойоба» і хочуть співати з нами. Результат: незнайомі сроміцькі пісні, вивчені ними в далекій совітській армії, тільки приспів Сєктора нагадав знайоме опа-опа; Нічого не дочекалися і свалили.

Недалеко від нас були сусіди, цікаво. Мукачівці. Приємно. Відбулося близьке знайомство. До ранку не далеко, треба йти спати.

Підйом, дуже пізній підйом. Не проходить правило ні десятої, ні дванадцятої години! Дощ. Сонце. Виходимо взагалі пізно. Дощ. Під клійонкою перечікуємо, довго чекаємо. Вже ідеї вертатися, ні хєра, фраза «ми льогкіх путєй нє іщем» сказана Бьорном, піднімає на ноги і раптом сонце, красота! Зустрічаєм «козойоба», самого наглого,

-дійдем до Шипота?

-та де навіт я не дойду...

Невіримо, але і не таке було.

      Підйом на Великий Верх. Тяжко, але купа задоволення. Знову вся коротюсенька процедура і бігом на Шипіт. Дуже добра видимість, + карта 50. Спускаємся дуже довго 90хв,але бігом і не блудем, рідкісний випадок! Стежка дуже тяжка, великий нахил + мокро після дощу, дуже густий чорничник, в лісі взагалі тріндєц, стежка губиться і нахил збільшується! Як тут люди ходять? Останніх 50 метрів найтяжчі, видно путічок, чути вигуки, а зійти майже неможливо. Ха-ха дочекаєтеся, для нас немає нічого не можливого, падаєм пару метрів від водоспаду.... Красота, в нас віднімає мову від Шипоту, в матрасів, від «парашутистів-туристів» які злізли десь там з смерек.

  Швиденько ставляться намети, носяться дрова, готується вечеря. Всі задоволені, але чомусь дуже замучені. Потім відбувається тільки те, що може відбутися в безсону карпатську ніч...+ купання в потоці...

Зранку підйом, фото + відео. Купання в Шипоті. Сніданок.

Порада: на ранок не залишилося цигарок, за 30хв. насріляли до хєра, від карєлії і парламинту до пріми, турист туриста завжди виручить, треба бути в душі панком...

Вихід, пиво в першому селі, дорога до траси, Ігор Моляр, з його Автопарком, ТЕСТ пару машин відразу, не подумайте що нас катали, попутній бус, жд вокзал. Мукачівська електричка 18:40. Далі довга дорога додому зі своїми прибамбасами.

Автор SATYR.

Фото   Bjorn.

P.S. Не рекомендую повторювати чайникам! Карпатська погода не вибачає дурного поводження і алкогоглю в нерозумних межах.

P.P.S. Завжди межі встановлюють самі Карпати...

 

А тепер фото: